УКРНКА СПб - Заходи: 1-й конкурс української пісні «Українська ліра Санкт-Петербургу», присвячений 140-й річниці від дня народження Лесі Українки, відбувся!
25-го
лютого 2011р. - 140 років з Дня народження видатної
поетеси Лесі Українки
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.
Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне. Леся Українка
Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша
українська поетеса, послідовний та енергійний борець за
утворення українського народу, за його консолідацію в
політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної
землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ
– і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а
українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і
віддавати життя. Як кожен ідеал, цей образ не може бути
повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні
зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї,
що зветься «Україною».
Ми не споживачі – ми творці української культури!
«Лютий лютий та не злий сипле снігом в очі..» -так починався один з моїх віршів. Але стосовно сьогодення –це лише напівправда. Насправді ж і снігом сипав в очі лютий, і морозцем ошпарював.Та так привчив до морозу, що і наближення весни насправді ніхто й не помітив.У другому моєму вірші «білий сніг блищить пригрітий сонцем і синички радісно пищать» - це вже повинний бути такий початок березня в Петербурзі. Але, по-зимовому, сніг все-таки більше скрипить під зимовими морозами, які зовсім не хочуть відступати з приходом весни 2011 року, хоч сонечко радує звичних до похмурого, свинцевого неба петербурзьців, та реклама широкого масляного тижня ...
Видно з цих, очевидно не дуже комфортних умов, лютий примусив людей більше рухатись. І в фізичному розумінні (довго на морозі не постоїш!), і в духовному плані, що вже відноситься до українського національного руху Росії: настав час «Ч», як кажуть військові, або за Шекспіром, - час давати відповідь: « Бути чи не бути?» українцям в Росії українцями.
Як швидко все забувається! Як швидко ставиться все «догори дригом». Зовсім недавно росіяни ( і не тільки!) підходили, тиснули руки й говорили: «Молодці українці – всьому світу показали зразок громадської демократії». Доказали, що народ - не бидло, що доля і майбутнє - в його руках...Теж були незвично люті морози, лише різниця в тому, що то була ейфорія щастя і свободи . Ми перемогли! І зовсім неважливо, що це було там, в Україні. Ми тут, в Росії, були горді за свій народ.
Та, на жаль , «...нашу волю шахраї знову десь украли.
Так без волі й живемо: п’ємо, б’ємось, скубемось –
Прожекти справляємо - куди йти не знаємо...»
Але біль, як вогонь пронизує все моє єство, і я згадую ще одну свою думку:
« Ми не шматок відірваний –ми частка України !
Дарма, що споконвіку ми живемо на чужині ..»
- вірш, перша частина якого стала гаслом з’їздів українців Башкортостану. І, знаєте, хотілося б думати інакше, та от генетичний код мого діда –українського хлібороба, та пращура козака Богуславського полку, не дає. Бо є Україна, є великий український народ, який має свою історію, свою велику культуру, свою співучу, солов’їну мову. І як би нас не асимілювали нові малороси, нехтувати своєю суттю ми не будемо.
Так. Волю можна украсти, та й ейфорія від свободи проходить. А якже «з чуттям єдиної родини»? До речі щойно минуло 120 років від дня народження автора цих слів видатного поета і громадського діяча України Павла Тичини. Ну, є це чуття єдиної родини у нас, українців, де б ми не мешкали! До речі, як і в інших народів. А виразником цих почуттів - є українська пісня:
Пісне вкраїнська –ти матері сльози,
Ти той струмок, що не гине в морози,
Що пробиває дорогу крізь скелі,
Що оживляє і душі й оселі.
Пісне моя –невмирущая доле!
Для українця –ти воля в неволі.
Хліб наш насущний і міцная криця,
Нашої волі ти ангельські крильця!
1-й конкурс української пісні «Українська ліра Санкт-Петербургу»,
присвячений 140-й річниці від дня народження Лесі Українки, відбувся!
Нарешті те, про що десятки років мріяли українські
поети та композитори Санкт -Петербургу здійснилося: ми маємо свій мистецький захід! Традиція закладена - тепер кожного року напередолні
свят, присвячених вшануванню пам’яті
геніїв українського народу Лесі Українки і Тараса Шевченка
відбуватимиться конкурс сучасної української пісні, народженої в Росії, своєрідна українська пісня року в Санкт –Петербурзі ( в
майбутньому - Росії) . Певно, на ретельну підготовку конкурсу часу було обмаль, але, коли «всі зірки сходяться» – потрібно ризикувати. Є мрія,
мрію - в дію!
І от ми маємо перших лауреатів:
Гран –Прі конкурсу- пісня у виконанні ансамблю Бориса Зонова «Отрада» на слова Миколи Жигла і музику Валеріана Стратуци
«Земля словян» - їй присвоюється звання «Краща УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ 2011 року», а автори й виконавці отримують сертифікат на безкоштовний запис компакт –диску своїх пісень написаних українською мовою, а такох підтвержуючим цю
нагороду дипломом «Гран-прі» ;
Пісня-лауреат Першого конкурсу української пісні «Українська Ліра Санкт-Петербургу», присвяченого 140-й річниці до дня народження Лесі Українки. Слова: Микола ЖИГЛО, музика: Валерiан СТРАТУЦА. Виконує ансамбль Бориса Зонова «Отрада» Гала-концерт конкурсу 27 лютого 2011.
Лауреат 1-го ступеню -
пісня у виконанні ансамблю Бориса Зонова «Отрада» на слова Миколи Жигла і Валеріана Стратуци «Соборна Україна», нагороджується дипломом з відповідною назвою та авторською роботою з кераміки;
Лауреат 2-го ступеня –пісня у виконанні ансамблю «Сузір’є» (художній керівник –Віолета Гріневіч) «Україна моя» - нагорода -диплом і авторська робота з кераміки;
Лауреат 3-го ступеню- пісня у виконанні ансамблю Бориса Зонова «Отрада» на слова Миколи Жигло і музику Бориса Зонова «Козаки –козаки» -нагорода –диплом;
Дипломант конкурсу в номінації солістів: «Краще професійне виконання пісні»-Світлана Пащенко за виконання пісні «Гора конвалій» на слова Валентина Іващенка та музику Віолети Гріневіч –нагорода -Диплом
В номінації «Приз глядацьких симпатій» перемогла
Алла Седун з піснею на власні слова і музику «Райдужна весна».Теж
нагоджена дипломом
Учасники, які не стали лауреатами конкурсу
нагородженні грамотами учасників,
Всі учасники 1- го конкурсу української пісні
«Українська ліра Санкт-Петербургу» відзначені подарунками Генерального
консульства України в Петербурзі,а від імені УНКА на вечорі,присяченому
Тарасу Шевченку їм буде вручено ДВД-диски з відео версією конкурсу та
художні буклети «1-й конкурс ураїнської пісні «Українська ліра
Санкт-Петербургу». Готується випуск збірника пісень конкурсу «Українська
ліра Санкт-Петербургу»
(зліва)
Режисер програм конкурсу Валентин Іващенко, кращий композитор конкурсу
Валеріан Стратуца, головний художник конкурсу Йосип Талі, голова жюрі
конкурсу професор Григорій Мартиненко, Генеральний консул України в
Санкт-Петербурзі Наталія Прокопович, керівник ансамблю "Отрада" Борис
Зонов, голова УНКА Василь Тегза
Конкурс завершено і неможливо не сказати слів
вдячності тим, хто плідно попрацював для успіху цього українського
заходу і без яких він просто не здійснився б:
-генеральний спонсор конкурсу, член ради
автономії, голова організаційного комітету конкурсу Микола Конотовський;
-головний координатор всіх програм конкурсу
Голова УНКА Санкт-Петербургу Василь Тегза;
-Генеральний консул України в Санкт- Петербурзі Наталія
Прокопович,
-Консул Юрій Шевченко;
-режисер програм конкурсу, автор ідеї Валентин Іващенко;
-головний художник конкурсу,автор емблеми і портрету
Лесі Українки Йосип Талі;
-художник Катерина Планіна –автор виставки картин на
теми українських народних пісень ;
- особлива подяка Галині Грушко за обезпечення конкурсу
автотраспортом;
-Голова жюрі конкурсу Професор Григорій Мартиненко
Члени жюрі :
- головний редактор журналу «Невский альманах»
-Володимир Скворцов;
- поет Володимир Морозов;
-Ірина Щербініна («Санкт -Петербурський будинок
національностей»);
-ведуча Гала-концерту конкурсу Олена Єлісєєва.
Я спеціально не пишу про недоліки конкурсу. Вони
безперечно є. Та і люди не звикли, що у нас ( українців) є такі
грандіозні проекти в місті. Але і безперечно те, що такі проекти
необхідні.І тоді не буде розмов стосовно проблем українців по
задоволенню своїх національних потреб. Зараз із вводом в дію міської
програми «Толерантність» є можливості для розвитку. Хор ветеранів
«Кобзар» і український ансамбль «Сузір’є»
зовсім безкоштовно мають змогу організовувати репетиції на базі
Троїцького культурно –досугового центру. Бібліотеки міста –тільки будуть
раді тематичним літературним вечорам.Олександро-Невська лавра надає
можливості для організації школи гончарства.Зараз появилась можливість
організувати Український мистецький клуб: є приміщення ,є вчителі
української вишивки,господарки, що знають українську кухню; «Український
театр пісні «Українські вечорниці», І професійні театральні режисери,
які вже ставили «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», виставу
«Ко-ля-да!».Є можливість пробивати (чисто наш метод!) ставки
концертмейстера і хормейстера-але потрібно рости до рівня колективу,хоч
і самодіяльного,а не рівня гуртка хорового співу.А організації, які
опікуються цими колективами ,не повинні бути, вибачте,трутнями,
використовуючи колективи під час свят та карнавалів,прикриваючи свою
бездіяльність, а вникати в проблеми (як-то пошиття національного
строю,преміювання ,хоч би на день народження активістів-організаторів)
колективів.І тоді буде взаємне кохання. Треба тільки бажання і здоров’я.
А то все чекаємо манни з неба – а вона не
сипеться.
А що до конкурсу-«лиха беда начало»- вчить російське
прислів’я
- конкурс почав своє життя в Петербурзі, і, я думаю, буде прекрасним і
довгим на радість всьому містові.
Технології
1-й конкурс української пісні «Українська ліра Санкт-Петербургу»,
присвячений 140-й річниці від дня народження Лесі Українки, відбувся!
